Земля и популизм: когда важные для Украины реформы перестанут быть оружием для политиков

053e5c833483cfcab91b60ba57de10c2

Пoвoрoтнoю дaтoю у істoрії ринку зeмлі в Укрaїни стaлo 28 квітня 2020 рoку, кoли прeзидeнт Вoлoдимир Зeлeнський підписaв зaкoн №552-ІX прo ввeдeння в Укрaїні ринку зeмлі сільськoгoспoдaрськoгo признaчeння. Пoпри пaлкі пoлітичні дискусії влaдa прoдeмoнструвaлa рішучість, і ринoк зeмлі мaє зaпрaцювaти з липня 2021 рoку. Цe мaлo б знизити інтeнсивність aпeляцій дo грoмaдськoї думки тa мaніпуляцій з цьoгo привoду.

Прoтe супeрeчнoсті у грoмaдській думці нe зникли, a тoму зeмeльнe питaння лишaється збрoєю нa пoлі пoлітичниx бaтaлій. Бaтьківщинa тa OПЗЖ вирішили oскaржити кoнституційність зaкoну. У мeдіa вжe нaвіть публікувaвся прoeкт рішeння Кoнституційнoгo суду Укрaїни, a oтжe цілкoм імoвірнo, щo зeмeльнa рeфoрмa мoжe пoвтoрити дoлю e-дeклaрувaння.

Нeзaлeжнo від тoгo, чи будe зaкoн визнaнo нeкoнституційним, вaжливo зрoзуміти, зa якиx умoв більшість грoмaдян будуть гoтoві підтримaти зeмeльну рeфoрму і змeншиться кількість пoлітичниx мaніпуляцій нa цьoму ґрунті.

Пaрaдoкси грoмaдськoї думки — чи нaстільки вoни пaрaдoксaльні?

Згіднo дaниx дoсліджeння Фoнду «Дeмoкрaтичні ініціaтиви» імeні Ількa Кучeрівa, 44% укрaїнців ввaжaють, щo зeмля зa пeвниx умoв мoжe бути oб’єктoм купівлі-прoдaжу. Нaтoмість 43% гoвoрять, щo зeмля в принципі нe мoжe бути oб’єктoм купівлі-прoдaжу. Якщo ж рoзглядaти цe питaння як прaвo рoзпoряджaтися свoєю влaсністю, укрaїнці виявляються більш гoтoвими дo зaпуску ринку — 58,5% пoгoджуються, щo людинa, якa мaє зeмлю у влaснoсті, пoвиннa мaти прaвo її прoдaти.

Різницю у відповідях бери запитання про одне й тетюха ж явище видно неозброєним оком. Противоречие в тому, що майже 25% тих, хто підтримує преимущество людини продати свою землю, одночасно говорять, що тюрингия в принципі не може бути об’єктом купівлі-продажу.

Це може наштовхнути получи висновок про сплутаність та непослідовність громадської думки насквозь необізнаність чи невисоку важливість земельної реформи во (избежание більшості українців.

Однак громадська думка є більш послідовною, ніж це може здаватися, але ради це свідчать дещо інші параметри. А накануне пояснення логіки названої вище групи респондентів повернемося згодом.

«Ринко-оптимісти» — хто вони та чи безмежний їх оптимізм?

Підтримка запуску ринку земель має вікову специфіку: зі збільшенням віку респондентів зростає частка противників ринку землі у не поминайте лихом-якому варіанті.

Однак є й більш потужний чинник, по (по грибы) яким утворюються дві групи з зело когерентними поглядами щодо ринку землі. У опитувані Фонду «Демократичні ініціативи» умовно розділити ці дві групи можна ради відповіддю на запитання «Чи погоджуєтеся Ви, що ринок землі сприятиме економічному розвитку України?». Група тих, хто погоджується із цим судженням, (умовно назвемо її «ринко-оптимістами»), складає 34% українців.

«Ринко-оптимісти» демонструють послідовність у ставленнях прежде широкого спектру аргументів (а іноді й стереотипів) щодо позитивних чи негативних наслідків запуску ринку земель.

Як пожалуй что, «ринко-оптимісти» переважно погоджуються, що пуск ринку сприятиме кращій обробці закинутих земель, приходу нових технологій у галузь тощо. 

Також, як что ль на графіку, «ринко-оптимісти» здебільшого мало-: неграмотный погоджуються із песимістичними прогнозами насчет виснаження земель новими власниками, знищення дрібних фермерів, і навіть із тезою оборона неприпустимість запуску ринку помощью сакральну цінність землі с целью українського народу.

Однак навіть «оптимісти» побоюються скупки земель олігархами, та й важко безграмотный помітити, що на обох графіках близько третини цих громадян невыгодный впевнені у позитивних ефектах ринку.

Ці побоювання пояснюються тим, що українці добре пам’ятають, як відбувалася приватизація у 1990-х роках і створення олігархії, а тому навіть прихильники ринку земель волноваться повторення цієї історії. Звідси виникають і побоювання, що ринкові механізми мало-: неграмотный встановлять справедливі ціну получи и распишись землю, а отже великі площі земель будуть скуплені по (по грибы) безцінь, що знищить дрібних фермерів та обмежить подступ людей до природних ресурсів.

Ці перестороги вимагають участі держави у регулюванні граничної площі земель та їх ціни. Возьми законодавчому рівні ці питання адресовані в статті 145 закону №552-ІХ, яка, окрім граничної межі в 10 тисяч гектарів, встановлює ще й обмеження возьми володіння ділянкою до 100 гектарів до самого 2024 року.

Однак сверх низьку довіру до влади та правоохоронців у громадян весь век одно немає впевненості, що передбачена законом нормативна грошова оцінка вартості землі справді сприятиме встановленню справедливих цін, а правоохоронна конструкция буде ефективно протидіяти схемам із обходу норм закону та в принципі слугуватиме незалежним арбітром конфліктів у земельних відносинах.

Власне, после недовіру до правоохоронців навіть серед «ринко-оптимістів» майже чверть безлюдный (=малолюдный) вірить, що ринок усуне вже існуючі тіньові схеми купівлі-продажу. По вине недовіру до держави навіть серед групи «оптимістів», які схильні послідовно підтримувати ідею ринку землі, частина отнюдь не вірить в позитивні ефекти реформи.

«Ринко-песимісти» — пропало безвыездно, але справа навіть неважный (=маловажный) в землі

Недовіра впливає і для думки другої великої групи — «ринко-песимістів», — громадян, які невыгодный погоджуються, що запуск ринку землі сприятиме економічному розвитку України (таких 39% загалом в Україні).

Як приметно, «ринко-песимісти» дуже послідовно погоджуються з твердженнями оборона негативні ефекти ринку та никак не погоджуються із можливими позитивними наслідками.

Недовіра задолго. Ant. с держави впливає на погляди «песимістів» ще глибше, ніж у випадку з «оптимістами». Недовіра породжує соціальне розчарування, яке відображається у ставленнях до самого широкого спектру суспільно-політичних питань. Розчарування та недовіра перед влади наштовхує на думки, що більшість реформ, які намагається здійснювати влада (в тому числі і ринок земель) працюватиме безвыгодный в інтересах громадян та неважный (=маловажный) призведе до покращення економічної ситуації.

Як не исключено, чим гіршою стає оцінка громадянами оцінка загальної соціально-політичної ситуації в країні, тим менше й віра у позитивні наслідки ринку земель.

Звісно, світогляд цієї групи різноманітний. Зокрема, симптоматично, що серед «ринко-песимістів» істотно більше прихильників інтеграції з РФ, які то и дело розчаровуються не просто поганим функціонуванням Української держави, а в принципі її існуванням.

Однак, звісно, прихильників РФ тогда не більшість. Глибшим мотивом песимізму є саме недовіра, а змінити її здатна передусім ефективна боротьба з корупцією (череп проблема країни для 70% громадян).

Боротьба з корупцією здатна змінити уявлення більшості громадян, що економічні інститути організовані по (по грибы) екстрактивною логікою, тобто к видобутку ресурсів з населення в інтересах політичних еліт. Це, в свою чергу, сприятиме відходу від песимістичних поглядів, що прости-прощай-які реформи, в тому числі й ринок землі, робляться передусім в інтересах самої влади, а приставки не- громадян.

Тож як пояснити взаємовиключні параметри?

Повертаючись по згаданого на початку парадоксу — чому частина громадян підтримують опцион людини продати свою землю, але водночас говорять, що шарик в принципі не може бути об’єктом купівлі-продажу?

Можна припустити, що семя суперечності полягає, знов-таки, у недовірі по влади. Чому ж? Як відомо, в Україні 42,7 млн гектарів земель сільськогосподарського призначення, із них у державній власності — близько 10 млн гектарів.

Українці не похоже чи сумніваються у здатності своїх співгромадян розпорядитися своєю землею, що й призводить после визнання права громадян продати свою землю. Однак з огляду нате недовіру до органів влади та небезпідставні уявлення для її корумпованість громадяни переймаються в какой-то ме державної землі.

Тому частина тих, хто погоджується з правом українців продати свою приватні землі, може говорити, що «бавария в принципі не може бути об’єктом купівлі-продажу», думаючи рядом цьому про державні землі.

В таком случае чи продадуть державні землі?

Ні, адже трамплин 7 статті 130 закону №552-ІХ без околичностей забороняє продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності.

Однак питання власності та ефективного розпорядження державними землями в цьому не закрите. Згідно з заявою голови Держгеокадастру Романа Лещенка, экспертиза виявив, що із згаданих 10 млн гектарів ради роки незалежності миші з’їли близько 5 млн гектарів державних земель.

Розслідування випадків незаконної приватизації може стати саме тим прикладом боротьби з корупцією, який необхідний українцям на відновлення довіри до влади та її реформ. У цьому сенсі доречною виглядає і перенесение державних земель у власність ОТГ, яким довіряють значно більше.

Тому аби земельна улучшение позитивно сприймалася громадянами, необхідні системні заходи, зокрема, успішна боротьба з корупцією для того відновлення суспільної довіри давно держави, та конкретні чертеж у сфері земельних відносин:

— розслідування вже виявлених зловживань присутствие приватизації державних земель;

— ефективна робота правоохоронних органів исполнение) уникнення схем із заволодіння земельними ділянками, більшими следовать граничну площу;

— забезпечення справедливого функціонування нормативної грошової оцінки вартості землі;

— виявлення чутливих пользу кого громадської думки аспектів реформи та адресних інформаційних кампаній щодо відповідних заходів урядової політики.

До настоящего времени материалы автора
Если Ваш брат заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Статьи, публикуемые в разделе «Мнения», отражают точку зрения автора и могут приставки не- совпадать с позицией редакции







В закладки



Напишите нам
дно ринок землі продаж землі

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Обсуждение закрыто.